Порохом припав уже наш щоденник - так довго ми тут не з'являлися. Але маємо на те причини - наполегливо і натхненно ми готувалися стати бакалаврами журналістики :) Нам це вдалося! Здавалося, ці безкінечні екзамени ніколи не закінчаться. А ні - усе гарно поздавали, ну просто МОЛОДЦІ.
А сьогодні у нас перше серйозне свято - нашій сім'ї уже 1 рочок. :))) Рівно рік ми були нерозлучними - 365 разів засинали в обіймах один одного, ні одного дня самотності. Ох, хай би так було завжди! Завжди-завжди разом! Все життя - як цей рік...
Перечитала знову наш сайтик, подивилася фотографії - і такі почуття, ніби весілля було вчора, ніби весь цей час просто тривав медовий місяць ;)
Ми щасливі!!! Хай увесь світ порадіє за нас! :-)))
П.С. А в нашому фотоальбомі (http://olviya-dmytro.io.ua/album.php) появилися нові фоточки ;)
Понеділок, 28 липня 2008 р.
Четвер, 3 січня 2008 р.
Про нас пишуть ;)
Наша одногрупниця Женя Москаленко, яка була на нашому весіллі, недавно написала про нас статейку. Гарна статейка, мені аж сльози на очі наступали, коли читала... Ось і вона:
А на парах зарубіжної літератури, коли Ольвія з Дімою сіли поряд, вони розговорилися… І почалася історія їхнього кохання… Ольвія розповідає про неї так: «Сиділи за однією партою, разом ішли додому, прощалися на м. Театральна, писали по 50 smsок щодня і з нетерпінням чекали наступного ранку... »
В листопаді 2004 вони зізналися одне одному у коханні…
Ольвія пригадує, як вони «подорожували горами і морями, зустрічали перший сніг і перші квіти, ночами вчили разом екзамени, сумували один без одного по кілька літніх місяців, писали кожного дня листи і розмовляли годинами по телефону, потім зустрічалися "під Леніном" на Театральній, тішилися, що такі щасливі...»
Усі одногрупники відчували особливу ауру любові, яка була навколо цих двох…
Новий 2007 рік Ольвія з Дімою святкували разом. Саме тоді Дмитро зробив Ольвії пропозицію стати його дружиною. Ольвія сказала лише одне слово: «ТАК!!!». І це стало початком їхньої сім'ї.
Незабаром Ольвія та Діма заручилися. Тішачись власним щастям, розповідали одногрупникам, що скоро стануть чоловіком і дружиною…
Весілля запланували на півроку вперед. Домовилися, що святкуватимуть «подвійне» весілля: в Івано-Франківську та в Києві. І почалися приготування до весілля… Яке, попри великі клопоти батьків і самих наречених, вийшло таки на славу.
Вінчалися 28 липня в Івано-Франківську в церкві святого Дмитрія. Церемонія була дуже гарною і добре запам'яталась. До речі, вінчав Ольвію та Дмитра батько Ольвіїної однокласниці. Дружками і дружбами були найближчі друзі. Наречена була чарівною, у гарненькій оригінальній сукні з червоним бантом.
Вінчанню передував викуп нареченої. Торгувалися дуже довго, не вважаючи на спеку, бо ж така гарна наречена вартує добрих грошей.
Ще усім присутнім припала до душі церемонія вдягання вельону та благословення.
Реєстрували шлюб 4 серпня у в Центральному ЗАГСі Києва.
Отака історія створення їхньої сім'ї. Будемо сподіватися, що вона буде щасливою…
Історія кохання
Ольвія Сич та Дмитро Гусак познайомилися у вересні 2004 року, коли, на превелике щастя для обох, вступивши до НТУУ «КПІ», вони виявилися одногрупниками. Хоча Дмитро стверджує, що помітив Ольвію набагато раніше, ще на вступних іспитах. Переповідаючи історію їхнього знайомства, Ольвія говорить, що стояла з кількома одногрупниками у коридорі, чекаючи на наступну пару, як-от підійшов Дмитро і, звернувши увагу на значок Степана Бандери, промовив: «О! Який жирний у тебе значок!». Ольвія була з Івано-Франківська, тому слова жирний не зрозуміла, лише подумала, що ж це Дмитро має на увазі.
А на парах зарубіжної літератури, коли Ольвія з Дімою сіли поряд, вони розговорилися… І почалася історія їхнього кохання… Ольвія розповідає про неї так: «Сиділи за однією партою, разом ішли додому, прощалися на м. Театральна, писали по 50 smsок щодня і з нетерпінням чекали наступного ранку... »
В листопаді 2004 вони зізналися одне одному у коханні…
Ольвія пригадує, як вони «подорожували горами і морями, зустрічали перший сніг і перші квіти, ночами вчили разом екзамени, сумували один без одного по кілька літніх місяців, писали кожного дня листи і розмовляли годинами по телефону, потім зустрічалися "під Леніном" на Театральній, тішилися, що такі щасливі...»
Усі одногрупники відчували особливу ауру любові, яка була навколо цих двох…
Новий 2007 рік Ольвія з Дімою святкували разом. Саме тоді Дмитро зробив Ольвії пропозицію стати його дружиною. Ольвія сказала лише одне слово: «ТАК!!!». І це стало початком їхньої сім'ї.
Незабаром Ольвія та Діма заручилися. Тішачись власним щастям, розповідали одногрупникам, що скоро стануть чоловіком і дружиною…
Весілля запланували на півроку вперед. Домовилися, що святкуватимуть «подвійне» весілля: в Івано-Франківську та в Києві. І почалися приготування до весілля… Яке, попри великі клопоти батьків і самих наречених, вийшло таки на славу.
Вінчалися 28 липня в Івано-Франківську в церкві святого Дмитрія. Церемонія була дуже гарною і добре запам'яталась. До речі, вінчав Ольвію та Дмитра батько Ольвіїної однокласниці. Дружками і дружбами були найближчі друзі. Наречена була чарівною, у гарненькій оригінальній сукні з червоним бантом.
Вінчанню передував викуп нареченої. Торгувалися дуже довго, не вважаючи на спеку, бо ж така гарна наречена вартує добрих грошей.
Ще усім присутнім припала до душі церемонія вдягання вельону та благословення.
Реєстрували шлюб 4 серпня у в Центральному ЗАГСі Києва.
Отака історія створення їхньої сім'ї. Будемо сподіватися, що вона буде щасливою…
Женя Москаленко
Неділя, 23 грудня 2007 р.
Наша ялиночка
У нас уже є ялиночка. Ось фото нашої красуньки. Ех, все одно не передають фотки тієї святковості, мерехтіння, свіжого ялинкового запаху... :( 
Середа, 12 грудня 2007 р.
для роздумів
Творець всього, допоможи мені. Сьогодні я вступаю в світ голим і самотнім, і якщо твоя рука не направить мене, я далеко відхилюся від дороги, що веде до успіху і щастя.
Я не прошу ні золота, ні одіяння. Я навіть не прошу можливостей, рівних моїм здібностям. Навпаки, керуй мною так, щоб я міг розвинути здібності, рівні моїм можливостям.
Ти навчив лева і орла полювати і перемагати за допомогою іклів і дзьоба. Навчи мене полювати зі стрілами слів і перемагати любов'ю, щоб я став левом серед людей і орлом на торговій площі.
Допоможи мені покірливо переносити труднощі і невдачі, але не приховуй від очей моїх нагороду, яку приносить перемога.
Постав переді мною завдання, перед якими інші відступили, і навчи мене, як витягувати з тих невдач насіння успіху.
Зіштовхни мене з небезпеками, які загартують мій дух, але також наділи мужністю сміятися над своїми побоюваннями.
Дай мені досить часу для досягнення моїх цілей, але також допоможи прожити цей день так, ніби він був би останнім.
Навчи мене словам, які були б дієві, але утримай мене від наклепу і лихослів'я, на кого б то не було.
Виховай в мені звичку робити все нові і нові спроби, але покажи, як скористатися законом середніх величин. Наділи мене пильністю, щоб я міг розпізнати можливості, але й упокорюванням, яке зосередить мої сили.
Омий мене в річках благих звичок, щоб погані звички осіли на дно, але даруй також співчуття до слабкості інших. Пошли мені страждання, щоб я знав про те, що все проходить, але допоможи побачити благословення, отримані мною сьогодні.
Але все це буде тільки по волі твоїй. Я подібний до маленького і самотнього кетяга, повислого на лозі, але ти все ж таки створив мене відмінним від всіх інших. Поза сумнівом, мені повинне бути відведене особливе місце.
Настанови мене.
Допоможи мені.
Вкажи мені шлях.
Хай я стану таким, яким ти задумав мене, коли посадив моє сім'я і благословив його рости в світовому винограднику.
Допоможи скромному торговцеві.
Настанови мене, Боже.
Молитва торговця
Ог Мандіно «Найбільший в світі торговець»
Я не прошу ні золота, ні одіяння. Я навіть не прошу можливостей, рівних моїм здібностям. Навпаки, керуй мною так, щоб я міг розвинути здібності, рівні моїм можливостям.
Ти навчив лева і орла полювати і перемагати за допомогою іклів і дзьоба. Навчи мене полювати зі стрілами слів і перемагати любов'ю, щоб я став левом серед людей і орлом на торговій площі.
Допоможи мені покірливо переносити труднощі і невдачі, але не приховуй від очей моїх нагороду, яку приносить перемога.
Постав переді мною завдання, перед якими інші відступили, і навчи мене, як витягувати з тих невдач насіння успіху.
Зіштовхни мене з небезпеками, які загартують мій дух, але також наділи мужністю сміятися над своїми побоюваннями.
Дай мені досить часу для досягнення моїх цілей, але також допоможи прожити цей день так, ніби він був би останнім.
Навчи мене словам, які були б дієві, але утримай мене від наклепу і лихослів'я, на кого б то не було.
Виховай в мені звичку робити все нові і нові спроби, але покажи, як скористатися законом середніх величин. Наділи мене пильністю, щоб я міг розпізнати можливості, але й упокорюванням, яке зосередить мої сили.
Омий мене в річках благих звичок, щоб погані звички осіли на дно, але даруй також співчуття до слабкості інших. Пошли мені страждання, щоб я знав про те, що все проходить, але допоможи побачити благословення, отримані мною сьогодні.
Але все це буде тільки по волі твоїй. Я подібний до маленького і самотнього кетяга, повислого на лозі, але ти все ж таки створив мене відмінним від всіх інших. Поза сумнівом, мені повинне бути відведене особливе місце.
Настанови мене.
Допоможи мені.
Вкажи мені шлях.
Хай я стану таким, яким ти задумав мене, коли посадив моє сім'я і благословив його рости в світовому винограднику.
Допоможи скромному торговцеві.
Настанови мене, Боже.
Молитва торговця
Ог Мандіно «Найбільший в світі торговець»
Вівторок, 20 листопада 2007 р.
Весільні прикмети - правда?!
11 листопада вийшла заміж моя двоюрідна сестричка Наталя, яка зловила букет на нашому весіллі в Івано-Франківську. І не вір після цього в прикмети? :) Наступною, значить, буде дружка Надя, яка першою сіла на подушки, а потім - Інна, яка зловила букет на київському весіллі. Готуйтеся, дівчата! ;)
Понеділок, 5 листопада 2007 р.
Наше свято
Сьогодні у нас маленьке свято - ми разом уже 3 роки. Рівно три роки тому ми вперше сказали один одному: "Я тебе кохаю". І ось з такої нагоди чоловік подарував мені сьогодні таку орхідейку-красуньку. Я давно про неї мріяла, а зараз намилуватися не можу :)
Середа, 19 вересня 2007 р.
Плани
На наступний тиждень збираємося поїхати в Софіївку. Але не на вихідних, а серед тижня - так менше людей. Гарно там восени - все жовтеньке... :) Будуть файнезні фотки і файнезні враження ;)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Архів
